Ян де Вітте
| Ян де Вітте | |
|---|---|
пол. Jan de Witte  | |
 Колишній домініканський костел у Львові створений за проектом Де Вітте | |
| Ім'я при народженні | Ян Віт |
| Псевдо | Ян де Віт |
| Народився | 1709[1][2][3] Полтава, Гетьманщина |
| Помер | 1785 Кам'янець Подільський |
| Поховання | Кам'янець Подільський, костел Петра і Павла |
| Країна | Річ Посполита |
| Місце проживання | Кам'янець Подільський |
| Діяльність | архітектор, військовик |
| Знання мов | польська[4] |
| Magnum opus | Костел і монастир домініканців |
| Титул | граф |
| Посада | комендант |
| Військове звання | генерал |
| Рід | Вітте |
| Родичі | Йоган Вітт (внук) Софія Клявоне |
| У шлюбі з | Констанція Маріана Любонська |
| Діти | Антоній Йозеф Текля Консолата |
| Нагороди | Орден Св. Станіслава |
Ян де Вітте (пол. Jan de Witte; 8 червня 1709 у військовому обозі під Полтавою[джерело?][5] — 22 грудня 1785[6], Кам'янець-Подільський[7]) — військовий генерал, інженер-фортифікатор, архітектор нідерландського походження[8].
Мечислав Орлович вказував на його нідерландське походження[9].
За даними Антонія Ролле, Ян де Вітте — уродженець Кам'янця, походить із простої вірменської родини торгівця Яна Віта.[10] Прізвище його було спочатку Віт, з часом змінювалося на Вітт, Вітте, де Вітте. Перша згадка про Яна Віта в метричних книгах кам'янецького костелу і його дружини Констанції — 16 вересня 1720, коли вони хрестили першого сина — Антонія Віта, який пізніше став священником у Жванці.
26 лютого 1726 Ян Віт розпочав військову службу. 1731-го хорунжий, 1736 — капітан артилерії. Тоді ж став вдівцем і вдруге одружився — з Маріанною Любонською. 29 серпня 1739 — народився син Йозеф Зефірин Віт. 16 вересня 1741 — народилася донька Текля, пізніше — Консолята. 1758 — підполковник, 1763 — полковник, 1768 — генерал піхоти і заступник коменданта Кам'янця. Тоді за видатні заслуги йому надано шляхетський титул і до прізвища дописали ще одне «Т». 1773 року — після надання йому ордену Св. Станіслава отримав у прізвищі ще одну зміну і писався вже Ян де Вітт. З 1781 — вже як генерал-лейтенант отримує посаду коменданта Кам'янця.
24 листопада 1780 померла дружина Яна де Вітте, засмучена одруженням сина Йозефа з Софією Вітт-Потоцькою.
Після отримання інженерної освіти працював у Корпусі коронних інженерів. 1767 року отримав титул графа, а 1772 відзначений орденом Св. Станіслава. Був комендантом Кам'янця-Подільського (1768–1785 рр.), генерал-лейтенантом коронних військ і шанованим архітектором, прихильником стилю бароко.
Разом із дружиною Маріанною з Любоньських були поховані в підземеллі кафедрального костелу Святих Петра і Павла.
- Ансамбль сакральних споруд і фортифікацій костелу Кармелітів у Бердичеві (1739).
- У Львові:
- перебудова Палацу Любомирських (1740-ві)
- проєктування костелу домініканів (1749)
- перебудова костелу Марії Магдалини (1758)
- Палац Любомирських у Рівному, згорів 1927 року.
- Палац у Кам'янці-Подільському (не зберігся).
- Тріумфальна арка в Кам'янці-Подільському.
- Костел у Купині на Поділлі.
На Руських фільварках Кам'янця-Подільського 4 липня 2017 року перейменовано вулицю на честь відомого архітектора Яна де Вітте, також на міській ратуші встановлено меморіальну дошку.
-
Меморіальна дошка Яну де Вітте у Кам'янець-Подільському -
Ян де Вітт (внук)
- ↑ Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ MAK
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ HORNUNG, ZBIGNIEW (1995). JAN DE WITTE ARCHITEKT KOŚCIOŁA DOMINIKANÓW WE LWOWIE (Польська) . WARSZAWA: ZAKŁAD POLIGRAFICZNY PIOTRA WŁODARSKIEGO. с. 28.
- ↑ Бухало, Олексій (8 липня 2019). Ян де Вітте: суворий генерал і легендарний архітектор. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 29 травня 2021.
- ↑ ZBIGNIEW, HORNUNG (1995). JAN DE WITTE ARCHITEKT KOŚCIOŁA DOMINIKANÓW WE LWOWIE (Польською) . WARSZAWA: ZAKŁAD POLIGRAFICZNY PIOTRA WŁODARSKIEGO. с. 42.
- ↑ HORNUNG, ZBIGNIEW (1995). JAN DE WITTE ARCHITEKT KOŚCIOŁA DOMINIKANÓW WE LWOWIE (Польською) . ZAKŁAD POLIGRAFICZNY PIOTRA WŁODARSKIEGO: WARSZAWA. с. 29.
- ↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 50. (пол.)</
- ↑ Ян де Вітте — будівничий і захисник Кам'янця. Ескізи до портрету. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 18 листопада 2010. [Архівовано 2013-12-31 у Wayback Machine.]
- Вітт Ян де // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С. 126—127.
- Козицький А. Вітте Ян де // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 404. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Ричков П. А. ВІТТЕ Ян де // Енциклопедія історії України: Додатковий том. ‒ Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2021. — 773 с.
- Żyła, W. Kościół OO. Dominikanów w Tarnopolu : 1749—1779. — Lwów: Czciąkami Drukarni Polskiej, 1917. — 85 s. + XXII tabl. — S. 77—78. (пол.)
- Архітектурна спадщина Яна де Вітте у Кам'янці-Подільському.
- Ян де Вітте — будівничий і захисник Кам'янця. Ескізи до портрету. [Архівовано 14 травня 2012 у WebCite]
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
